Суецький канал — це судноплавний безшлюзовий морський канал на північному сході Єгипту, що з'єднує Червоне море із Середземним морем. Цей канал — найкоротший водний шлях між портами Атлантичного і Індійського океанів (на 8—5 тис. км коротше за шлях навколо Африки). Зона Суецького каналу вважається умовним кордоном між Африкою і Азією..

Вхідні порти — Порт-Саїд (з Фуадом) з боку Середземного моря; Суец (з Тауфіком) з боку Червоного моря. Для постачання каналу річковою водою з Нілу проритий так званий прісноводний канал Ісмаїлія. Географічне положення каналу у центрі міжнародних морських комунікацій, що зв'язують нафтодобувні країни Близького і Середнього Сходу з Західною Європою і забезпечують її зв'язки з Азією, Австралією і Східною Африкою, обумовило високий ступінь завантаженості Суецького каналу.

Понад 70 % перевезень становлять нафта і нафтопродукти. За експлуатацію каналу Єгипет отримав у 1966 р. 95 млн єгипетських фунтів. За тоннажем вантажів, що перевозяться, Суецький канал до 1967 р. стояв на першому місці серед усіх міжнародних каналів. На нього припадало бл. 15 % світових перевезень вантажів і понад 20 % перевезень нафти і нафтопродуктів. У 1983 р. канал був реконструйований. У наш час через Суецький канал щорічно проходить бл. 30 тис. суден.

Панамський канал. У середині XIX ст. Великобританія і США сперечалися за право на спорудження каналу. Франція, скориставшись їх протиріччями, почала будівництво в 1879 p., але у зв'язку з крахом французької компанії право на спорудження Панамського каналу в 1901 р. перейшло до США. Панамський канал — штучний водний шлях на тери­торії Панами і Центральної Америки, перетинаючий Панамський перешийок в його найбільш низькій частині і зв'язуючий Атлантичний і Тихий океани. Панамський канал довго вважався одним з найважливіших транспортних водних шляхів міжнародного значення. Він і зараз проходить в межах особливої зони під юрисдикцією США. У 1904 р. військове міністерство США розпочало будівництво каналу.

Біля атлантичного входу в Панамський канал розташовані порти Крістобаль і Колон, біля тихоокеанського — Бальбоа і Панама. На Панамському каналі є 6 ступенів (по три на кожному шлюзі) парних шлюзів. Проведення суден через шлюзи здійснюється спеціальними електровозами. Середня пропускна спроможність Панамського каналу — 36 суден, максимальна — 48 суден на добу. Панамський канал позбавив судна необхідності йти через Магелланову протоку або навколо мису Горн і докорінно змінив напрям ряду найважливіших морських шляхів. Найбільше значення Панамський канал має для зв'язків східного і західного узбереж США (і Канади), відстань між якими скоротилася в 2,5—3 рази, між східними узбережжями США і Далекого Сходу, а також між країнами Латинської Америки. У 1971 р. через Панамський канал пройшло 15,3 тис. суден, загальним тоннажем 121 млн т з Атлантичного в Тихий океан, і 69 млн т з Тихого в Атлантичний. З них понад 70 % припадає на вантажі, що відправляються з США або йдуть у порти США. Пропускна спроможність Панамського каналу вже майже вичерпана.